Шаблоны Joomla 3 здесь: http://www.joomla3x.ru/joomla3-templates.html

«Перед тим, як іти жити на землю,
спочатку прибери там, де насмітив…»

Анастасія

Буду описувати свій досвід – як ми вирішуємо проблему зі сміттям у нашому селі Северинівка, Таращанського району, Київської області з 2014 року.  

1 Встановили два інформаційні стенди для оголошень, щоб уникнути заклеювання стовпів, стін та дерев. Фото магазину до та після облаштування.

2 Повісив у себе на кутку в громадських місцях мішки-сітки для сміття на дві вбиті в землю палки. Всього було три таких місця – біля сусіднього магазину (на фото), та 2 біля зупинок автобусів. На сьогодні залишилась найближча до нас – лише біля магазину, бо за іншими не доглянув. Палки виявились недовговічними, щось собаки розтягнули, а щось люди :).

  1. Провели в селі свято Івана Купала 6 липня 2014 року, без алкоголю та виїзних магазинів. Приїхало багато наших однодумців та прийшло декілька селян – ігри, хороводи, метання ножів, сироїдний спільний стіл, джерельна вода, настояна на травах, правильні пісні та роздільний збір сміття із таким гарним малюнком для формування культури.

Дуже цікавий вийшов досвід взаємодії двох культур – селян, які забули справжню цінність рідної землі та прагнуть до міського життя, і наших однодумців, багато з яких вже переболіли міськими примарами та свідомо йдуть жити на рідну землю. Нам усім є чому повчитися один у одного.

  1. Писав голові сільради про проблему зі сміттям, але глухо. Це питання дуже мало турбувало тодішнього голову села, про що свідчила картонна коробка в якості урни в центрі села. Довелось звернутися в Міністерство екології та природніх ресурсів за порадою – як бути із стихійними звалищами в селі, особливо біля водойм. Але вони відреагували по своєму створили комісію та приїхали з Києва у село із санкціями, в той час, як мене не було вдома. Голова показав малозначиме сміття біля дороги, з’їхав, відбувся могоричем. А в телефонній розмові спеціаліст із Мінекології сказала, що в Україні немає рішення цієї проблеми на державному рівні. Для чого існує тоді ціле міністерство незрозуміло. На фото жижа, що тече прямо в річку із смітника. А річка впадає в центральний ставок, звідки орендатор годує селян та міських рибою, а люди та діти купаються… 

5. Весною 2016 року познайомився з керівником заводу в районі по утилізації автомобільних шин. Він організував у місті контейнери для пластику та скла. Встановлює їх по ближнім селам району, потім забирає і здає як склобій і пресований пластик далі на переробку. Потрібно лише укласти договір, що він буде вивозити сміття по заповненню. Одного разу був у мене в гостях та забрав біля 20 мішків пластику, багато битого скла та декілька автомобільних шин – сміття, яке ми збирали, очищуючи яр біля нас. Це мене надихнуло на новий лист із пропозиціями новообраному голові, хоча підприємцю далеко до нас їздити за сміттям, бо село знаходиться на межі району…

  1. Написав новому голові нового листа вже з конкретними пропозиціями, як подолати проблему сміття в селі. Зібрав підписи сусідів, щоб це було колективне звернення. Але мабуть переборщив із інформацією, бо таких пунктів було 15 на трьох сторінках, тому наткнувся на небажання голови щось робити в цьому напрямку. Моє питання не було висвітлено навіть на сесії… Ні слуху, ні духу… і стандартна фраза-відмазка, щоб не працювати – «нема грошей». Чи може то був натяк на хабара? :) Якщо досі в центрі села стоїть картонна коробка замість урни для сміття, то про порядок із керівництвом потрібно говорити часто й наполегливо. 
     
  2. Тому вирішив діяти самостійно. Неподалік свого будинку в хащах із купи гілок зробили з дружиною стінки та кімнати для різних сміттєвих фракцій – скло, пластик, целофан, метал, резина, батарейки, одяг та взуття, медикаменти. Встановив вказівники, щоб люди бачили, що куди кидати. Та почали звільнення землі від найближчих сміттєзвалищ 10-20 річної давності. Прибирається дуже легко, коли відомо, що й куди кидати. Але були й такі відходи, типу мастила, які зливав в одну каністру.

   

  1. А щоб знову не везли в сусідню долину, повісив таблички про штраф за вивезення сміття у природу в розмірі 1700 грн. Написані від руки на листі А4 формату, захищені файлом від дощу та прибиті на дошки. Сміття більше не везли в природу в цій частині села.
     
  2. Агітаційної роботи особливо не проводив з населенням. Просто робив свою справу, бо зрозумів, що в моєму випадку – це марна трата часу. Потрібно спочатку створити умови, наладити збір сміття, а вже потім долучати населення до діючої схеми через активну інформаційну діяльність.
     
  3. Влітку 2016 року до нас на екскурсію в Родовий маєток завітали учні з місцевої школи та вчителі. І перше, що ми їм показали – це примітивний смітник із сортуванням відходів, щоб гості зрозуміли, чому ми так прагнемо жити екологічно. Через пару тижнів в районній газеті вийшла стаття про наш спосіб життя та такий чудовий смітник. Саме цікаве стало те, що коли про це прочитала сусідка, яка говорили, що не буде ніколи розділяти сміття, то вона прийшла до мене із своїм мотлохом, і повела мене допомагати їй розібратися, що й куди складати. А от секретарка сільської ради, що живе по сусідству із цим смітником жодного разу за рік не обмовилась і словом про те, що це, для чого, та чого я тягаю весь мотлох назад із берегів.
     
  4.  Через рік сміття накопичилось, але логістики по його вивезенню не було, голова грав свою пасивну партію та не підтримував ні словом, ні ділом. Сусідські собаки, в тому числі і секретарки, розтягували пакети та мішки із смачно пахущими целофанами, а вітер розносив їх по городу секретарки та сусідки, бо не було загорожі… я збирав ті пакетики разів 15 і врешті решт обламався. Та й голова в телефонному режимі підкинув інформацію, що керівник заводу по утилізації резини переключився на теплиці і йому зараз не до сміття. Здавалося, що тупик… опустилися руки щось далі робити, бо помочі не було…
     
  5. Щоб вирішити проблему із собаками, я зняв свій дерев’яний тин, щоб загородити смітник, зробив інформаційний стенд з правилами і шукав фізичної допомоги, щоб їх встановити. Потрібно було знайти стовпчики, огородити, закріпити ворота, хвіртку та стенд.  Один із сусідів, що жив наїздами, виявився однодумцем в цьому плані і визвався допомогти. Але він запропонував кардинальні зміни – розширити, зробити нормальну загорожу та почистити хмеле-бузинові хащі, де я облаштувався, бо вони неначе притягували стихійне сміття та виглядали дико. Це відклало мої плани по терміновій огорожі, а тим часом…

  1. З телефонної розмови із керівником заводу я дізнався, що сміттям він продовжує займатися, і кидати не збирається, а директор сільської школи за моєю наводкою замовила у нього за гроші 2 контейнери для роздільного збору сміття на територію школи. Директорка повідомила, що школярі вже встигли й наповнити їх, і тепер стоїть питання його вивезення. І це мене надихнуло на продовження справи, з’явилася надія. (До речі директорку звати Надія).
     
  2. В сільську раду я написав листи про виділення на цій території місця для тимчасового зберігання непотрібних речей та підняв питання про свій лист із пропозиціями річної давності та відповідальних за те, що він і досі не був розглянутий. Але давній болючий конфлікт мого сусіда-однодумця із секретаркою, сміття біля її городу та ці листи спрацювали дуже негативно і наші відносини загострилися. Точніше перейшли із прихованого незадоволення у відкриту форму.
     
  3.  Хащі ми вичистили – зібрали толоку сусідів, що мене підтримують. Зрізали та спалили… Сміття підприємець вивіз зі школи та від нас на подальше сортування. Зі сміття залишилось бита кераміка та кінескопи. Місце очистилось, і логістика запрацювала, з’явилася активна підтримка сусіда-однодумця у просуванні цього питання з головою села.

  1. Тепер ведемо переговори із головою, щоб продовжити справу по організації роздільного збору сміття в селі. Про виділення території під зберігання непотрібних речей, про заборону стихійних звалищ… а що буде далі – життя покаже.
     
  2. В цьому сезоні почав робити еко-оновлення урн із полого стволу верби. Планую встановити біля ближніх зупинок та замінити біля магазину.

.

  1. Також широко використовуємо речі зі смітників у господарстві. Про цей досвід напишу наступного разу.

 

Щасти нам у добрих справах!

 

Ладомир, Родове Поселення СИЛА РОДУ, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

(Олександр Сорока, с. Северинівка,Таращанського району, Київської області)