Історичні данні

У 1924 році в журналі «Техніка і життя» була опублікована робота Ф. А. Цандера «Перельоти на інші планети», в якій було запропоновано застосовувати крила на ракетних літальних апаратах.

У 1932 році в Групі вивчення реактивного руху була організована бригада крилатих ракет з рідинним ракетним двигуном .

Перші крилаті ракети були розроблені і застосовані Німеччиною наприкінці Другої світової війни . Ці ракети були відомі під назвою V1 (« Фау-1 ») і використовувалися в бойових діях проти Великобританії .

Історія крилатих ракет в СРСР почалася у вересні 1944 . Саме тоді в московське КБ були доставлені уламки V-1. Радянською владою було прийнято рішення створити свої «літаки-снаряди». Розробка проекту була довірена Володимиру Челомею . Через 9 років паралельно з Челомеєм розробку почав А. І. Мікоян .

У 1950-х роках передбачалося розвиток крилатих ракет в якості стратегічних міжконтинентальних засобів доставки ядерних зарядів. У КБ Лавочкіна йшла розробка двоступеневої крилатої ракети «Буря» , роботи були зупинені з економічних міркувань і в зв’язку з успіхами в розробці балістичних ракет . Єдиним перебували на озброєнні комплексом крилатих ракет міжконтинентального класу був розроблений в США SM-62 Snark , дуже недовгий час (в 1961) знаходився на бойовому чергуванні.